Церемонія прощання з загиблим Героєм Євгенієм КІРНОСОМ
Сьогодні наша громада з болем у серці попрощалася зі своїм Захисником — Євгенієм Сергійовичем КІРНОСОМ.
Юний Герой востаннє побував на подвір’ї рідної домівки. На подвір’ї, де звучав сміх і жили мрії, відбулася панахида за упокій його світлої душі.
Після цього жалобна процесія пішою ходою рушила до пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні. У тиші, що пронизувала кожне серце, відбулася урочиста церемонія прощання. Схилені голови, пекучі сльози, живі квіти — як символ нашої пам’яті, нестерпного болю й безмежної вдячності.
Поховали Героя на центральному кладовищі його рідного селища. Про життєвий шлях Євгенія розповіли голова громади Геннадій СУПРУН та класний керівник Наталія СКИРДА.
2 березня 1997 року в Нових Санжарах народився хлопчик, якому судилося стати щастям для своєї родини, гордістю для громади й мужнім воїном для своєї країни. Як і всі діти, Євгеній ходив до садочка, навчався у Новосанжарській школі. Та вже тоді в ньому вирізнялися наполегливість, відповідальність і щире серце.
Він активно займався спортом, особливо волейболом. Неодноразово грав за дорослу команду в районних та обласних змаганнях, мав нагороди, грамоти, здобув титул кандидата в майстри спорту серед юніорів. Але найбільша його перемога — це не медалі, це сила духу, характер і вміння бути частиною команди. Саме ці якості згодом стали для нього у пригоді у військовій службі.
25 червня 2025 року Євгеній був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він не ховався — він зробив свій вибір як справжній син своєї землі. Служив розвідником у 95-й десантно-штурмовій бригаді. Там, серед побратимів, він був таким самим — надійним, витривалим, мужнім.
5 лютого 2026 року, поблизу села Березове Синельниківського району Дніпропетровської області, Євгеній загинув, виконуючи свій військовий обов’язок. Він віддав найцінніше — своє життя. За кожного з нас. За мирне небо. За майбутнє. За Україну.
Йому було лише 28… Він тільки-но одружився, не минуло навіть двох місяців його подружнього життя. Попереду було стільки планів, стільки мрій, стільки непрожитих років… Але не судилося. Натомість його життя стало прикладом того, що гідність, мужність і любов до Батьківщини не вимірюються прожитими роками.
Востаннє загиблому Євгенію КІРНОСУ віддали військові почесті на кладовищі. Головний сержант відділення військово-цивільного співробітництва Полтавського РТЦК та СП Юрій ПОВ’ЯКАЛО вручив дружині Захисника Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют.
Висловлюємо щирі, глибокі співчуття дружині Аллі, матері Олені Валентинівні, батькові Сергію Олександровичу, сестрі Марині, братам Валерію та Олександру, бабусі Валентині Іванівні та названій матері Наталії Валеріївні.
Світла пам’ять про Євгенія КІРНОСА назавжди залишиться в наших серцях — як про сина, чоловіка, брата, друга, воїна. Його ім’я вписане в історію нашої громади та нашої держави й є постійним нагадуванням про неймовірно високу ціну нашої свободи.
Вічна пам’ять Герою. Слава Україні!
