Сьогодні жителі нашої громади вшанували пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 не лише свічкою на підвіконні, а і жалобними заходами біля пам'ятного знаку.
Після мітингу відбулася панахида за померлими мученицькою смертю українцями, яку служили священники та військовий капелан Православної Церкви України, а також покладання свічок та колосків до пам'ятного знаку.
Протягом всього періоду свого існування росія намагалася нас знищити та підкорити, це їхня національна ідея, якщо це можна так назвати. У 1932–1933 роках комуністичний тоталітарний режим, попередник путінського рашизму, вчинив в Україні злочин геноциду – Голодомор. Зумисно створений голод убив мільйони українців, а долі тих, хто вижив, скалічив. Пережиті жахіття залишили глибоку травму в кількох поколіннях українців. Унаслідок Голодомору активний, а тим більше масовий спротив радянському режиму було припинено.
Цього року ми вже вчетверте вшановуємо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни росії проти України. Трагічні події та злочини, які розгортаються зараз на наших очах, демонструють, що історична пам’ять надзвичайно важлива, щоб не повторювати помилки минулого. Що 93 роки тому, що зараз, ворог у нас один і той же, і було величезною помилкою шукати мир в його очах.
Метою росії було і є знищення української ідентичності та української нації. І тоді, і нині вони намагаються зламати волю українців до спротиву, кидають проти нас весь свій терористичний арсенал, використовують схожі інструменти підкорення та інформаційні технології.
Жертви Голодомору обчислюються мільйонами. Страшні обставини злочину роблять неможливим встановлення і точної кількості викликаних голодом смертей невинних людей, і вичерпного поіменного списку. Оцінки втрат коливаються від 3 до 7 мільйонів жертв. Називаються й більші цифри. Як кажуть, тоді рахували і мертвих, і живих, але навіки скалічених, і ненароджених.
Втрати у війні, яку ми ведемо зараз, теж складно встановити точно, адже тисячі українців були вивезені і їхня доля не завжди відома, тисячі померли чи загинули на окупованих територіях, десятки тисяч зниклих безвісти, доля деяких з них, на жаль, теж ніколи не буде відома, сотні тисяч загинули і гинуть на фронті і на мирних територіях від обстрілів. Часто загиблі захисники не встигли створити сім’ю і народити дітей, тому в цій війні ми також будемо рахувати втрати і мертвими, і живими, але навіки скаліченими, і ненародженими. Така ціна невивчених історичних уроків.
Сьогодні демократичний світ добре знає про те, що відбувається в Україні і надає нам підтримку. Сили безпеки та оборони України героїчно протистоять ворогові. І кожен із нас, пам’ятаючи про злочини московського тоталітарного режиму в ХХ столітті, всі сили спрямовує на підтримку наших захисників, адже наша пам’ять про Голодомор 1932–1933 років є справжнім рушієм суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору.
Пам’ятаймо і єднаймося, щоб здолати нарешті нашого одвічного ворога раз і назавжди!
