ПРОЩАННЯ І ЗАХИСНИКОМ ОЛЕКСАНДРОМ ЯЩЕНКОМ
Сьогодні наша громада схилила голови у жалобі – ми проводжали у засвіти вірного сина України, військовослужбовця, водія - електрика відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів, солдата ЯЩЕНКА Олександра Володимировича, життя якого на злеті обірвала війна.
Панахида та прощання відбулося у Свято-Успенському Кафедральному Соборі ПЦУ в Полтаві. Тут зібралися рідні воїна, його друзі, знайомі, колеги, бойові побратими та представники нашої громади. Всі разом на чолі зі священниками Православної Церкви України провели спільну молитву за загиблого воїна Олександра та на спомин душ Захисників, що полягли за волю України.
Поховання відбулося на Меморіальному комплексі пам’яті Героїв на цвинтарі в Затуріно. Жалобний кортеж, який їхав містом до місця останнього прихистку Олександра, зустрічали на колінах чи притуливши руку до серця, авто, які рухалися на зустріч, зупинялися на знак пошани Герою.
Олександр ЯЩЕНКО народився 23 січня 1991 року у Великому Кобелячку.
До 3-х років зростав в селі Горобці у бабусі, аж доки родина не перебралася до щойно збудованого будинку у Великому Кобелячку. Трирічним малюком на новорічному святі у місцевому будинку культури вперше дебютував з програмою віршів та гуморесок. Із задоволенням ходив до місцевого дитячого садочка, був веселим, товариським хлопчиком, понад усе цінував дружбу.
У 1997 році пішов до першого класу Великокобелячківської школи, яку закінчив у 2007 році. Навчався старанно, дуже любив уроки історії, зарубіжної літератури, трудового навчання, бо дуже подобалось майструвати щось своїми руками. Але понад усе Олександр любив уроки фізкультури. Улюбленим заняттям була гра у футбол, з радістю відвідував футбольний гурток. Захоплення грою в футбол не ослабло ні під час навчання в університеті, ні після переїзду до міста Полтави. Майбутній Герой постійно організовував хлопців на районні змагання з футболу.
Своє захоплення Олександр вирішив перетворити на улюблену професію, тож в 2007 році вступив в Полтавський педагогічний університет імені Короленка на спеціальність «фізична культура».
Після закінчення університету повернувся в рідне село і з вересня 2012 до травня 2018 року працював вчителем фізкультури в місцевій школі. Постійно готував учнів до спортивних змагань з футболу, волейболу, легкої атлетики, його вихованці займали призові місця. Олександр дуже любив свою роботу, вкладав душу в своїх учнів, тож неодноразово був нагороджений грамотами Новосанжарського відділу освіти за самовіддану працю.
У 2018 році наш Герой вирішив змінити своє життя - переїхав до Полтави, здобув спеціальність токаря, працював за фахом на заводі DISTAR.
У 2021 році Олександр одружився, у вересні того ж року народився синочок Максим. Будували разом з дружиною Іриною плани на майбутнє. Однак їм не судилося втілитися, в розмірене, щасливе життя втрутилася війна.
18 березня 2025 року Олександр ЯЩЕНКО був мобілізований до лав ЗСУ, протягом 2 місяців проходив військову підготовку на Гончарівському полігоні, а потім - служба водієм в 92-й бригаді під Харковом. Позивний “Фізрук”.
26 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п Ковалівка Харківської області Олександр загинув, так і не встигнувши натішитися батьківством.
Ми схиляємо голови перед його подвигом, розділяємо біль та гіркоту тяжкої втрати і висловлюємо щирі співчуття всім рідним і близьким Захисника, друзям, побратимам, односельцям.
Слава і вічна пам'ять Герою, який поклав за Україну та за всіх нас найдорожче – своє життя!
