ПРОЩАННЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ ТАРАСОМ ЯЛОВЕГОЮ
У вівторок, 28 жовтня з болем в серці та неймовірною тугою в душі ми провели в останню путь нашого Захисника і Героя – Тараса Михайловича ЯЛОВЕГУ.
Панахида за Героєм відбулася біля його рідної домівки в Нових Санжарах по пров. Слюсарному, церемонія прощання традиційно проходила біля пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні. Вдячні земляки зустрічали та проводжали траурну процесію, стоячи на колінах, з прапорами та квітами, а побратими віддавали йому честь.
Далі жалобний кортеж вирушив до Харкова, де Тарас проживав з дружиною і де відбулося поховання.
Здавалося, навіть небо плакало за Героєм, бо протягом всього шляху та церемонії поховання лив дощ, який завершився одразу після покладання квітів на свіжу могилу.
Про життєвий та геройський шлях Тараса розповів селищний голова Геннадій СУПРУН, а побратими пообіцяли помститися і разом прочитали молитву націоналістів «Україно, Свята мати Героїв, зійди до серця мого».
Тарас ЯЛОВЕГА народився 17 квітня 1993 року в Нових Санжарах. Тут пішов у дитячий садочок, а потім в школу. Гарно навчався, любив спорт, особливо футбол, волейбол та велосипедні прогулянки. Був здібним футболістом, учасником Дитячо-юнацької футбольної ліги Полтавської області. Мені особливо болить ця втрата, оскільки я був тренером Тараса з футболу під час його тренування в нашій Новосанжарській дитячо-юнацькій спортивній школі та доклався до його успіхів у спорті.
Особливе місце в його серці посідали рідна мова і література. Майбутній Герой з дитинства був патріотом, зачитувався творами українських авторів, тому з вибором професії питання не стояло – вступив до Харківського педагогічного університету ім. Григорія Сковороди на факультет української мови та літератури. Навчався старанно і відповідально, тому успішно закінчив навчальний заклад та став фаховим філологом. Під час навчання зустрів своє кохання – майбутню дружину Юлію і хоча весь час віддавав науці та коханій, не забував і про рідну домівку – приїздив до батьків до Нових Санжар, також проходив тут практику.
Згодом одружився, започаткував власну справу – працював самостійно, надаючи послуги клієнтам в галузі програмування. Почали з дружиною будувати будинок їхньої мрії, але здійсненню мрій та планів завадила війна.
Влітку 2024 року Тарас добровільно підписав контракт із ЗСУ та став на захист Батьківщини. Після навчання на оператора безпілотних систем самостійно обрав частину, в якій проходив службу – його вибором став підрозділ Національної гвардії України «Азов». Служив в Краматорську Донецької області, був солдатом, водієм - електриком 2-го відділення зенітних безпілотних авіаційних комплексів 2 - го взводу зенітних безпілотних авіаційних комплексів батареї зенітних безпілотних авіаційних комплексів.
На жаль, 20 жовтня цього року внаслідок застосування ворогом FPV БПлА в районі населеного пункту Іллінівка Краматорського району Донецької області Тарас ЯЛОВЕГА загинув, виконуючи завдання із забезпечення відсічі збройній агресії ворога та захисту незалежності України.
Наш Герой був вихованим, дуже любив своїх батьків, самостійно доглядав за своїм татом, коли той хворів, також безмежно любив Україну. Був дуже відповідальним, цілеспрямованим, амбіційним, мав багато досягнень в своєму житті, але ніколи не зупинявся на досягнутому, водночас був веселим, товариським мав багато друзів та користувався в їхньому колі беззаперечним авторитетом.
Востаннє загиблому Тарасу ЯЛОВЕЗІ віддали військові почесті на кладовищі. Дружині Захисника Юлії було вручено Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини. Побратими вручили мамі Героя емблему Азову. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют.
Неможливо добрати слів, щоб бодай трохи полегшити біль від втрати рідної людини, але ми розділяємо його з рідними Тараса і висловлюємо щирі співчуття мамі Наталії Богданівні, дружині Юлії, брату Руслану, всій родині та близьким Героя.
Україна втрачає найкращих… це гірко і боляче, але ми маємо триматися та зробити все можливе, щоб їхня жертва не була марною.
Нехай душа загиблого Захисника знайде вічний спокій і залишить в наших серцях вічну пам’ять.
Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
