ПРОЩАННЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ РОМАНОМ ДІДЕНКОМ
Всі Захисники України – це наші янголи-охоронці, завдяки яким ми можемо жити, працювати, виховувати дітей та почуватися в безпеці, тому кожна звістка про загибель Героя є важким ударом для нашої громади та всієї України.
Сьогодні ми попрощалися із Захисником ДІДЕНКОМ Романом Сергійовичем, який помер 3 жовтня в КНП «Барвінківська міська лікарня» м. Барвінкове Харківської області внаслідок отримання мінно-вибухової травми.
Церемонія прощання відбулася біля пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні.
Далі траурна процесія вирушила до рідного села Романа. І в Нових Санжарах, і в Руденківці вдячні земляки зустрічали та проводжали траурний кортеж, стоячи на колінах, з прапорами та квітами в руках і розстеленими на землі.
Панахида відбулася вдома в Героя, де на подвір’ї під час служби терпко пахло притоптаними чорнобривцями та хризантемами, якими була встелена земля. Поховання відбулося на місцевому кладовищі (Карапишівка).
Про життєвий та геройський шлях Романа розповіли селищний голова Геннадій СУПРУН, вчителька Лариса КОРОБКІНА та побратими, чи як вони самі висловилися, брати загиблого Валерій та Максим.
Роман ДІДЕНКО народився 13 червня 1996 року в Руденківці, тут зростав і закінчив місцеву школу. Після школи вступив до Професійного аграрного ліцею, де здобув професію водія.
В 2016 році Роман був мобілізований на строкову службу, а вже в 2017 році був зарахований на військову службу за контрактом, яку проходив в зоні АТО.
Після демобілізації працював на Полтавському ливарно-механічному заводі слюсарем-ремонтником. Згодом одружився і в родині народилася донечка Валерія. Як, на жаль, трапляється в житті, з часом дороги подружжя розійшлися.
На початку повномасштабного вторгнення, 1 квітня 2022 року наш Герой став на захист Батьківщини, був зарахований на посаду стрільця, помічника гранатометника в 5 штурмовій бригаді. Невдовзі під Лисичанськом отримав своє перше поранення. Не встиг оговтатися після нього, як вже в лютому 2023 року під Бахмутом був поранений вдруге.
Світлим промінчиком у мороці війни та болю для Романа стало кохання – його друга дружина Юлія, з якою одружився в червні 2024 року.
У травні 2024 року Роман став інструктором групи інструкторів з медичної підготовки в підрозділі, одним із засновників якого був він сам, як повідомили його побратими. Вже в листопаді – грудні пройшов навчання у Великій Британії, а наприкінці вересня цього року вже в Україні успішно завершив навчальний курс «Фахова підготовка бойового медика». Навіть після двох поранень він намагався бути корисним для рідної країни, мріяв бути фаховим спеціалістом та надавати медичну допомогу своїм побратимам.
Роман ДІДЕНКО був дуже добрим, безвідмовним, спокійним і водночас наполегливим та цілеспрямованим, а також лагідним і люблячим сином, батьком, чоловіком та братом. А ще він був надійним плечем для своїх побратимів, коли він був поряд, вони точно знали, що все буде гаразд, він прикриє, врятує, допоможе. Завжди рвався туди, де найнебезпечніше і найтяжче… На таких тримаються наші Збройні Сили, та таких тримається Україна.
Востаннє загиблому Роману ДІДЕНКУ віддали військові почесті на кладовищі. Головний сержант відділення військово - цивільного співробітництва Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало вручив дружині Захисника Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют.
Немає слів, щоб бодай трохи полегшити біль від втрати рідної людини, але ми розділяємо його з рідними Романа і висловлюємо щирі співчуття мамі Наталії Миколаївні, батькові Сергію Петровичу, доньці Валерії, дружині Юлії, брату Максиму, невістці Валентині, всій родині та близьким Героя.
Нехай душа загиблого Захисника знайде вічний спокій і залишить в наших серцях вічну пам’ять.
Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
