ПРОЩАННЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ, КАВАЛЕРОМ «ЗОЛОТОГО ХРЕСТА» ВІТАЛІЄМ СЕМИРОДОМ
Кожна звістка про загибель наших захисників – це невимовний біль для всіх мешканців громади і тяжка втрата для України. Коли у численних боях з ненависним та лютим ворогом Герою вдається вціліти, але підступна смерть наздоганяє на мирній території, коли він не в змозі впоратися з емоціями та стресом після перебування там, де страшніше, ніж в пеклі, особливо прикро і боляче.
Сьогодні наша громада попрощалася із Захисником України, кавалером «Золотого хреста» СЕМИРОДОМ Віталієм Миколайовичем з Руденківки, який 9 жовтня цього року помер внаслідок отримання травм, несумісних з життям, під час транспортного нещасного випадку.
Церемонія прощання відбулася біля пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні. Вдячні земляки зустрічали та проводжали траурний кортеж, стоячи на колінах, з прапорами та квітами.
Далі траурна процесія вирушила до рідного села Віталія. Востаннє Герой відвідав рідну домівку, де була проведена панахида. Поховання відбулося на місцевому кладовищі (Карапишівка).
Яким за життя був загиблий Герой, розповіли селищний голова Геннадій СУПРУН, перша вчителька Оксана РОЙ та однокласниці Віталія.
Віталій СЕМИРОД народився 17 червня 1993 року в Руденківці, тут зростав, закінчив місцеву школу. Був, як більшість хлопчаків, веселим, запальним, завзятим. Після школи вступив до автодорожнього технікуму, успішно закінчив, проте за професією не працював, а присвятив життя газонафтовій галузі.
Згодом Віталій зустрів своє кохання, одружився, в 2013 році народилася єдина донечка Софія, яку він безмежно любив. І хоча, на жаль, сімейне життя не склалося, з донькою підтримував теплі стосунки.
В травні 2023 року добровільно доєднався до лав ЗСУ аби захищати Батьківщину. Навчання проходив у Великій Британії, потім служив в 95 десантно-штурмовій бригаді, воював під Лиманом, коли там було особливо гаряче, в Курській області, мав поранення та 2 контузії.
Командування його військової частини характеризує його як відважного бійця з високим бойовим духом, який користування незмінною повагою побратимів, мав високу мотивацію до військової служби та професійного самовдосконалення. Віталій був турботливим до підлеглих, колег, рідних, проте самокритичним та вимогливим до себе. А ще він був неймовірно позитивним, веселим, товариським, допомагав батькам, брату, племіннику, мав багато планів на майбутнє,
Але не склалося…
Востаннє загиблому Віталію СЕМИРОДУ віддали військові почесті на кладовищі. Головний сержант відділення військово - цивільного співробітництва Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало вручив мамі Захисника Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют.
Це найтяжча втрата для родини і безмежно тяжка втрата для України.
Ми розділяємо біль рідних Віталія і висловлюємо щирі співчуття мамі Надії Яківні, батькові Миколі Андрійовичу, доньці Софійці, дідусеві Якову Івановичу, бабусі Галині Іванівні, брату Олегу Миколайовичу, племіннику Андрійку, всій родині та близьким Героя.
Нехай душа загиблого Захисника знайде вічний спокій і залишить в наших серцях вічну пам’ять. Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
