В публічній бібліотеці розповіли про видатну постать нашого краю бандуриста Олеся ТЕРЕЩЕНКА
24 вересня в Новосанжарській публічній бібліотеці відбувся важливий і цікавий просвітницький захід, ініційований відділом культури і туризму селищної ради та спрямований на відновлення історичної пам’яті та справедливості, відродження імен видатних постатей нашого краю. Говорили про значну для нашого краю постать, що відіграла неабияку роль в розвитку українського мистецтва в першій третині ХХ ст – Олеся Петровича ГЕРАЩЕНКА. То був період українізації, який характеризувався підйомом у літературі та мистецтві, але, на жаль, він завершився трагічно для України, адже радянська влада вбачала загрозу своєму існуванню в національному русі.
На захід були запрошені учні 8 класу Лелюхівської гімназії, їхня вчителька історії Віра ДВІРНА, учениця класу бандури Новосанжарської школи мистецтв Варвара КОЗЛОВСЬКА, а також місцевий поет Віталій ЧЕПІЖНИЙ. Про короткий і трагічний життєвий шлях нашого видатного земляка та про історію його дослідження розповіли зберігач фондів комунального закладу «Новосанжарський краєзнавчий музей Новосанжарської селищної ради» Тамара ПАТТІЄВА та головний спеціаліст відділу культури і туризму Наталія САХНО.
У багатьох речей значно довший вік, ніж у їх власників. Людини вже давно немає на цьому світі, а предмет існує, зберігаючи пам'ять про неї. Це стосується, перш за все, музейних експонатів.
У науково-допоміжному фонді Новосанжарського краєзнавчого музею знаходиться бандура. Ще донедавна вона була в неекспозиційному стані і вигляді - тобто в непридатних для огляду (без струн, дерево в деяких місцях розсохлось від часу і частини почали розпадатись). Інструмент віддали на реставрацію Назару Божинському - відомому на наших теренах музиканту (кобзарю і лірнику), майстру старосвітських бандур та інших інструментів, носію нематеріальної культурної спадщини "кобзарство". І завдяки його умілим рукам у нашого експоната ніби з'явилось нове життя. Бандура була чудово відновлена: з'єднані всі частини, напнуті струни. Але особливої уваги заслуговує власник цього інструменту.
Завдяки запису в інвентарній книзі музею вдалося з'ясувати, що бандура належала Олексі Петровичу Геращенку, уродженцю Нових Санжар. В колекції фондів є ще його фотопортрет і портрети батька і брата, також наших земляків. Провівши дослідження, було виявлено цікаві і невідомі раніше факти про особистість власника бандури. Отже, Олекса (Олесь) Петрович Геращенко народився в селищі Нові Санжари, в родині Петра Федоровича Геращенка. Відомо, що мав брата, Олексія Геращенка (відомого під прізвищем П'ятенко або П'ятенко-Геращенко). Олекса був бандуристом, навчався в Харківському Музично-Драматичному інституті. Його вчитель і наставник – сам Гнат Хоткевич, відомий український театральний та громадсько-політичний діяч, композитор, письменник, музикант, етнограф, який постраждав від сталінського терору і був розстріляний 1938 року.
Олекса - учасник першого ансамблю бандуристів Хоткевича з його інститутських учнів. Це був квартет, який весною 1922 року дуже успішно виступив по радіо в Харківському радіоцентрі з композиціями їх керівника - «Терціальний етюд» та варіації на тему «А до мене Яків приходив». Олесь Геращенко також написав статтю, як доглядати за бандурою. У 1932 році він стає директором Харківської опери. На жаль, зовсім недовго вдалось Олексі попрацювати на цій керівній посаді. У тому ж 1932 році його заарештували. Як склалась подальша доля талановитого бандуриста, що народився в нашому селищі, на жаль, з’ясувати не вдалось. Ні в списках репресованих, ні в списках реабілітованих, доступних для загального огляду, його ім'я не значиться. Нелегкою була життєва стежина нашого земляка. Але бандура і фотопортрети нагадують нам про його життєвий шлях і творчість. Вони - це втілена згадка про талановиту і неординарну особистість, якій не пощастило розвиватись і діяти в такі складні для України часи…
Після змістовної та цікавої розповіді про нашого видатного земляка до присутніх звернувся Віталій ЧЕПІЖНИЙ, він прочитав дві свої поезії на відповідну тему – про бандуриста та про те, як наш одвічний ворог намагається нас знищити. Учениця Новосанжарської школи мистецтв Варвара КОЗЛОВСЬКА виконала на бандурі пісню «Сік землі».
Віра Гнатівна ДВІРНА подякувала організаторам за цікавий та пізнавальний екскурс в нашу, ще не до кінця вивчену історію та попросила і надалі залучати їх до подібних зібрань.
А ми продовжуватимемо досліджувати наше минуле, адже
З роду в рід кладе життя мости
Без коріння саду не цвісти
Без стремління човен не пливе
Без коріння сохне все живе
