У Нових Санжарах попрощалися із Захисником України Сергієм ЛОЗОВСЬКИМ
У Нових Санжарах попрощалися із Захисником України Сергієм ЛОЗОВСЬКИМ.
Сьогодні, 20 серпня Новосанжарська громада провела в останню путь ще одного нашого загиблого Героя – Сергія ЛОЗОВСЬКОГО. Страшно згадувати скільки таких проводів пережила наша громада і скільки ще переживе, адже війна за нашу незалежність продовжується і кожна звістка про загибель наших захисників – це невимовний біль для всіх нас і тяжка втрата для України.
Церемонія прощання традиційно відбулася біля пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні. Сотні людей прийшли вшанувати Героя, вони зустрічали та проводжали траурний кортеж, стоячи на колінах, з прапорами та квітами.
Траурний мітинг та панахида за полеглим воїном, проведена священниками Православної Церкви України відбулися на Центральному кладовищі Нових Санжар.
Яким за життя був Сергій ЛОЗОВСЬКИЙ розповіли секретар селищної ради Таміла МУЗИКА, однокласник Сергія Володимир КАПУСТЯН, також слово взяв капелан, лейтенант капеланської служби Олександр Заніздра.
Сергій народився 27 квітня 1965 року в Новодніпровську на Дніпропетровщині, але згодом молода родина переїхала до Нових Санжар, де він прожив все життя. Тут майбутній Герой пішов до школи, після закінчення 8 класів вступив до профтехучилища в Полтаві, а після його закінчення вирішив присвятити своє життя військовій справі. Тож з 1983 по 1987 роки Сергій навчався у вищому танковому командному училищі. Нашому Герою також довелося попрацювати і в місцевій експедиції глибокого буріння, і на Новосанжарській меблевій фабриці.
Повернутися до військової справи Сергія Миколайовича змусила війна, він став на захист Батьківщини в лавах Збройних Сил України 21 грудня 2022 року.
Майор ЛОЗОВСЬКИЙ Сергій Миколайович був заступником начальника штабу стрілецького батальйону і міг виконувати свої обов’язки, перебуваючи у відносній безпеці, проте відсиджуватися в штабі йому не властиво, він виконував бойові завдання.
Сергій не мав багато друзів, проте ті, які були – перевірені часом і життям. Був добрим, завжди всім допомагав, навіть собі на шкоду, любив природу, гарно співав та грав на гітарі. Він дуже любив свою сестру, її дітей та онуків, завжди їх підтримував, опікувався ними, мріяв повернутися до родини після закінчення війни. Але не склалося…
21 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Чумацьке Покровського району Донецької області Сергій ЛОЗОВСЬКИЙ загинув.
Востаннє загиблому Сергію ЛОЗОВСЬКОМУ віддали військові почесті на кладовищі. Головний сержант Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало вручив сестрі Захисника Тетяні Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют.
Ми розділяємо біль рідних Сергія і висловлюємо щирі співчуття мамі Ганні Олексіївні, яка не може бути присутньою на похороні сина за станом здоров’я, сестрі Тетяні Миколаївні, племінницям Яні та Владі, онукам Тимуру, Анні та Марії, всій родині та близьким Героя.
Нехай душа загиблого захисника знайде вічний спокій і залишить в наших серцях вічну пам’ять. Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
