У Нових Санжарах попрощалися із Захисником України Віталієм КУНІНИМ.
Сьогодні, 5 серпня Новосанжарська громада у великій скорботі провела у останній земний шлях Захисника України – ВІТАЛІЯ СТАНІСЛАВОВИЧА КУНІНА .
Церемонія прощання відбулася біля пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні. Вдячні земляки зустрічали та проводжали траурний кортеж, стоячи на колінах, з прапорами та квітами. Колеги Віталія по службі таксі вишикувалися понад дорогою, яка веде до останнього місця спокою нашого Захисника, і провели його тривалим спільним сигналом, таким чином віддавши йому честь та шану.
Траурний мітинг та панахида за полеглим воїном відбулися на Центральному кладовищі Нових Санжар.
Яким за життя був загиблий Герой розповіли селищний голова Геннадій СУПРУН, бойові побратими Віталія та жителька Стовбиної Долини Галина РЕКА.
Віталій КУНІН народився 25 вересня 1971 року в Полузір’ї, проживав з батьками та братами в Давидівці, а в школу пішов у Стовбину Долину. Після закінчення школи обрав професію тракториста і після закічення відповідних курсів працював на тракторі. Навички опанованої професії згодилися і під час строкової служби в Збройних Силах, адже Віталій служив в танкових військах.
Після служби майбутній Герой повернувся до улюбленої професії, працював трактористом і комбайнером як в рідному селі, так і в інших селах району.
В 1996 році Віталій одружився і в молодій родині народився син Максим, а в 2005 році на світ з’явилася донька Анжеліка. Щоб мати постійний, а не сезонний заробіток, довелося змінити трактор на автомобіль служби таксі.
Віталій був справжнім патріотом своєї Батьківщини, тому з перших днів загарбницької війни росії проти України в 2014 році добровільно став на захист рідної землі. Його служба в зоні АТО тривала понад рік. Після повернення додому в душі спокою не було, адже його побратими там, все ще тримають оборону. Тому наш Герой повернувся до лав ЗСУ, уклавши контракт. За свою службу був нагороджений медаллю «Герой АТО».
Повномасштабне вторгнення Віталій зустрів вдома. Він, як завжди, довго не роздумував, зібрав доньчині речі, відвіз її до бабусі і вже 27 лютого 2022 року був у військкоматі. Спочатку служив у Полтаві, ремонтував танки - став у нагоді досвід попередньої служби. Потім, як механік - танкіст потрапив на Донбас, служив у танковому батальйоні. В 2024 році був поранений, лікувався, але вже в квітні цього року повернувся в свою частину аби далі бити ворога.
На жаль, героїчний шлях Віталія КУНІНА обірвався 30 липня цього року, коли ворожа артилерія обстріляла позиції, де знаходився Віталій з побратимом, це сталося поблизу населеного пункту Рубіжне на Харківщині.
Віталій був товариським, безкорисливим, завжди готовим прийти на допомогу. Любив полювання та рибалку, був висококласним механіком, міг розібрати та зібрати не лише будь-яке авто, а навіть танк, тому побратими цінували його не лише за надійність та сміливість, а і за професіоналізм танкіста-механіка.
Востаннє загиблому Віталію КУНІНУ віддали військові почесті на кладовищі. Головний сержант Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало вручив доньці Захисника Анжеліці Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют.
Ми схиляємо голови, розділяючи біль рідних, і висловлюємо щирі співчуття мамі Наталії Михайлівні, дружині Наталії Миколаївні, дітям Максиму та Анжеліці, братам Вадиму Станіславовичу та Сергію Станіславовичу, всім рідним та близьким Героя.
Нехай душа загиблого Захисника знайде вічний спокій і залишить в наших серцях вічну пам’ять. Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
