Сьогодні наша громада схилила голови у жалобі за загиблим Захисником - дев’ятнадцятирічним Олексієм БЕЗКЛИНСЬКИМ
Кожна звістка про загибель наших захисників – це невимовний біль для всіх мешканців громади і тяжка втрата для України. Але коли гинуть юні Герої, ще не пізнавші життя, це удар, який рве душу.
Сьогодні наша громада схилила голови у жалобі за загиблим Захисником - дев’ятнадцятирічним Олексієм БЕЗКЛИНСЬКИМ. Оператор другого відділення електронної підтримки взводу електронної підтримки спеціального призначення роти радіоелектронної боротьби спеціального призначення, старший солдат військової служби за контрактом трагічно загинув 1 квітня в Дружківці Краматорського району, Донецької області.
Сотні людей, стоячи на колінах, зустрічали траурний кортеж в Нових Санжарах, коли той востаннє віз загиблого воїна до місця прощання та вічного спокою. Невимовний біль, сум, гіркі сльози… Складно стримати емоції, коли в домовині лежить майже дитина за віком, але справжній чоловік за духом, патріот, мужній Захисник.
Провести Олексія прийшла вся родина, побратими, однокласники, друзі, вчителі, мешканці громади. Траурний мітинг пам’яті воїна відбувся на центральному кладовищі Нових Санжар.
Яким був за життя загиблий Герой розповіли селищний голова Геннадій Супрун, бойовий побратим Олексія та його перша вчителька Оксана Клюшник.
Олексій народився 16 січня 2006 року в Кременчуці, але одразу після його народження молода родина переїхала до Нових Санжар. Тут Льоша, як його називали рідні та друзі, пішов спочатку в дитсадок «Сонечко», а потім і до школи. В школі навчався добре. Як згадує його друг, спочатку він не дуже серйозно ставився до навчання, але потім переосмислив своє ставлення і став стараннішим та відповідальнішим, що добре відобразилося на успішності.
Олексій любив спорт, був вихованцем нашої Дитячої юнацько-спортивної школи, відділення пауерліфтингу. Прийшов сюди не задля чемпіонських титулів чи перемог, а для самоудосконалення, і протягом 2 років досяг високих результатів.
Після закінчення Новосанжарського ліцею вступив до Полтавської політехніки ім. Юрія Кондратюка, але на другому курсі раптово перевівся на заочну форму – в жовтні 2024 року Олексій підписав контракт з Національною гвардією України. Служба розпочалася в Києві в рекрутинговому центрі, де проходив військову підготовку. Після навчання служив на Донбасі, на Торецькому напрямку, в полку «Азов» НГУ. Його звання надто довге і складне, але якщо простими словами, то Олексій глушив дрони, проте вважав, що цього недостатньо для ефективної боротьби з ворогом, і попросився у військову розвідку, щоб «знищувати більше ворогів», як він говорив. І його взяли, він ходив на завдання, вступав у стрілецький бій і дійсно знищував ворогів.
Олексій був спокійним і врівноваженим, але водночас дуже рішучим, самостійним, цілеспрямованим. Рішення про підписання контракту з НГУ прийняв самостійно, без згоди батьків, вони дізналися про це вже після підписання. Друзів мав небагато, але ті, що були, вірні і надійні. Мав високий бойовий дух, попри зовсім юний вік був справжньою опорою побратимам.
Коли телефонував рідним із зони бойових дій, ніколи не скаржився, навпаки, говорив, що все добре, заспокоював. Мав багато планів на майбутнє, мріяв купити дорогий, сучасний ноутбук, потім в планах було придбання авто, щоб воно стояло у батьків і чекало закінчення війни та його повернення.
Але не склалося…
Востаннє загиблому Олексію БЕЗКЛИНСЬКОМУ віддали військові почесті на кладовищі. Головний сержант Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало вручив батькам Захисника Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют.
Це найтяжча втрата для родини і безмежно тяжка втрата для України. Ми розділяємо біль рідних Олексія і висловлюємо щирі співчуття мамі Ользі Вікторівні, батькові Денису Володимировичу, бабусям Людмилі Дмитрівні, Ользі Анатоліївні, дідусям Віктору Григоровичу, Олександру Миколайовичу, тіткам Марині Вікторівні та Ларисі Анатоліївні, дядькові Геннадію Олександровичу, двоюрідним братам Владиславу та Дмитрові, всій родині та близьким Героя.
Нехай душа загиблого захисника знайде вічний спокій і залишить в наших серцях вічну пам’ять. Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
