День пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років
День пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, що визнаний геноцидом українського народу, щорічно вшановується в четверту суботу листопада. Україна пережила цілих три Голодомори в ХХ столітті: у 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 роках. Але на юридичному та законодавчому рівні статус «Голодомор» має лише геноцид 1932-1933 рр.
Штучно створений голод 1932-1933 років був, безумовно, найстрашнішим геноцидом в історії України, який призвів до численних жертв серед її населення. На жаль, Голодомор в Україні став можливим через поразку Української революції від більшовиків, які окупували Україну і розпалили на нашій землі пожежу радянського терору – масових репресій, голодоморів, насилля, депортацій та багатьох інших злочинів проти людяності. Через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду проти українців знову застосовують методи геноциду. У нинішній війні Росія переслідує ту саму мету, що й під час Голодомору 1932-1933 років - геноцид Українського народу. Вона використовує схожі інструменти підкорення та інформаційні технології. Вже 11-й рік ми вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах війни з росією і 3-й рік - в умовах повномасштабної війни Росії проти Українв. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, з усією наочністю демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви - вшановані.
Сталін у XX столітті та Путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. Сталін для організації геноциду вдався до тотальної конфіскації харчів, блокади, посилення терору. Путін застосовував повномасштабне військове вторгнення. За ним як складові геноцидної політики почалися терор (масові вбивства, умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових районів, сексуальне насильство), блокада (російські воєнні облоги: умисне та систематичне створення умов, що загрожують життю), депортації (насильницьке переміщення українців, зокрема дітей).
Але зараз Україна і світ - інші. Ми маємо власну державу та Збройні сили, підтримку світу, військову, фінансову, дипломатичну допомогу. І найголовніше - згуртованість народу. Тому ми вистоїмо й переможемо.
В умовах повномасштабної війни один із ключових способів вшанувати пам’ять убитих голодом - долучитися до акції «Запали свічку» та закликати українців і людей по всьому світу засвітити вогник у кожній домівці як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.
