Свято зі сльозами на очах
Сьогодні на території Пологівської гімназії панувала урочиста, святкова, піднесена, і, разом з тим, сумна атмосфера. Жителі села, учнівський, батьківський та педагогічний колективи закладу освіти, селищний голова Геннадій Супрун, в.о. начальника відділу освіти Юрій Шило, очільник Малоперещепинського старостинського округу Іван Пасько, інші гості зібрались на відкриття спортивних тренажерів. Їх подарувала учням гімназії Людмила Михайлівна Мотієнко – мама колишнього випускника, 20-річного юнака Вадима Мотієнка, який загинув 30 березня 2022 року, захищаючи Україну від рашистських загарбників.
Вперше Вадим разом із своїми однокласними переступив поріг місцевої школи у вересні 2013 року. Тоді він був шестикласником. Спокійний, врівноважений, вихований, готовий допомогти, зробити те, що потрібно. Завжди був хорошим, дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком, який успішно поєднував шкільне навчання, допомогу мамі по господарству та відпочинок з однолітками.
Вадим Мотієнко призваний на військову строкову службу на 18 місяців восени 2020-го року. Був направлений до Маріуполя до одного з підрозділів Національної гвардії України. Неважко порахувати, що у 2022-му році навесні він мав би демобілізуватись. Та, почалася повномасштабна війна…
30 березня його не стало. Він загинув смертю хоробрих у Маріуполі. Посмертно нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня. Поховали його 28 грудня 2022 року у Горішніх Плавнях.
«У той час, коли в росії батьки солдатів окупаційних військ відправляють своїх нащадків на війну заради новенької «Лади», в Україні матері готові на небачену жертовність та патріотизм. Яскравим прикладом цього став вчинок мами Вадима Мотієнка Людмили Михайлівни. Частину отриманих від держави коштів вона віддала на облаштування спортивного майданчика на території нашої гімназії. У такий спосіб вона вирішила увіковічнити пам’ять свого сина», – розповіла директор Пологівської гімназії Інна Бровко.
Напривеликий жаль, Людмила Михайлівна не змогла бути присутньою на урочистому відкритті, але просила передати такі слова: «Наші діти – це наше майбутнє! Вони варті найкращого! Мого сина вже не повернути, але є інші, заради кого треба боротися на усіх фронтах!».
Далі учні школи продемонстрували присутнім, як можна займатися спортом на новеньких тренажерах, затанцювали разом із педагогами флешмоб та разом заспівали «Ой, у лузі червона калина».
Свято пройшло зі сльозами на очах, але з вірою у мирний завтрашній день та нашу Перемогу!
