Сьогодні громада попрощалася з загиблим Героєм - Віталієм Васильовичем ГУЖВОЮ, мешканцем Зачепилівки.
Кажуть, що людина з часом звикає до всього, навіть до найважчих випробувань, але звикнути до звісток про загибель наших Захисників, які надходять в громаду одна за одною, просто неможливо. Біль в серці не встигає стихати, сльози не встигають висохнути, а ми проводжаємо в останню путь ще одного Героя. Сьогодні громада попрощалася з Віталієм Васильовичем ГУЖВОЮ, мешканцем Зачепилівки. Герой загинув 10 квітня цього року під час виконання бойових завдань в Бериславі, на Херсонщині. Понад місяць вважався безвісти зниклим і в рідних жевріла надія на диво, проте його не сталося. 14 травня надійшла звістка про загибель Віталія ГУЖВИ.
Нові Санжари та Зачепилівка зустрічали нашого полеглого Героя квітами, державними прапорами з траурними стрічками та сотнями людей, які, стоячи на колінах, проводжали траурний кортеж, який востаннє віз загиблого воїна до місця прощання, до рідної домівки, де виріс, та до місця вічного спокою.
Урочиста церемонія прощання традиційно відбулася в Нових Санжарах біля пам’ятника Героям Небесної Сотні. Потім Герой востаннє побував вдома в Зачепилівці, де священник та капелан Православної Церкви України провели панахиду за полеглим. Траурний мітинг пам’яті воїна відбувся на кладовищі в Зачепилівці.
Провести Віталія прийшли рідні, побратими, однокласники, друзі, вчителі, мешканці громади.
Яким був за життя загиблий Герой розповіли селищний голова Геннадій СУПРУН та вчителька Зачепилівської школи Валентина ЖИРКО, також слово взяв головний сержант Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало.
Віталій народився 1 липня 1981 року в Зачепилівці, з 1 по 6 клас навчався в Новосанжарській школі, потім до 9-го класу – в Зачепилівській школі. Був дуже старанним та спокійним учнем, навчався гарно, любив історію, географію. Був працьовитим, сумлінним, до будь якого завдання ставився з відповідальністю.
Після закінчення школи отримав диплом тракториста та комбайнера, такий вибір професії зумовлений природним хистом Віталія до техніки. Під час роботи ніколи не стояв на місці, постійно удосконалював свої вміння та навички, підвищував кваліфікацію
Було в житті Віталія і кохання, і сім’я, і улюблена робота, і гаряче любима донечка, і все життя попереду… Йому б жити, любити, працювати на благо України, але війна змінила всі плани на благополучне мирне життя.
9 вересня 2024 року Віталій був мобілізований на військову службу до лав ЗСУ, пройшов підготовку та проходив службу в інженерному взводі. Згодом був переведений до 3 механізованого відділення, 2 механізованого взводу, 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону 153 ОМБР на посаду стрільця-помічника гранатометника.
Віталій мав дуже багато друзів і там, де працював, і на службі, побратими відгукуються про нього, як про вірного та надійного товариша, на якого можна покластися в бою. Завзято навчався всьому новому, також в нього несподівано відкрився літературний талант – Віталій так майстерно складав слова в речення та рядки, так вчасно та влучно висловлювався, що підіймав настрій бойовим побратимам своїми висловами, тому і отримав позивний ПОЕТ.
Після панахиди священний ПЦУ отець Дмитро у своїй проповіді зауважив, що більшість з нас намагається відсторонитися від усвідомлення та переживання горя втрати наших Захисників аби зберегти душевну рівновагу. Це неправильно, адже Герої здійснили найвищу пожертву, віддали за нас найцінніше - своє життя і ми маємо віддати їм належну шану та знайти в своєму серці куточок для суму за ними. Так, цього горя дуже багато і його складно пережити, але лише завдяки їхній пожертві ми живемо і дихаємо, не можна цього забувати.
Востаннє загиблому Віталію ГУЖВІ віддали військові почесті на кладовищі. Головний сержант Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало вручив мамі Захисника Валентині Михайлівні Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют.
Це найтяжча втрата для родини і безмежно тяжка втрата для України. Ми не маємо можливості допомогти рідним пом’якшити цей вічний біль, ми можемо лише розділити його. Висловлюємо щирі співчуття мамі Валентині Михайлівні, сестрі Тетяні Василівні, доньці Євгенії, всій родині та близьким Героя.
Нехай душа загиблого захисника знайде вічний спокій і залишить в наших серцях вічну пам’ять. Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
