26 березня в читальній залі селищної бібліотеки відбулася лекція про інтелектуалку, меценатку, благодійницю, просвітницю Єлизавету Скоропадську-Милорадович.
Сьогодні, 26 березня в читальній залі селищної бібліотеки відбувся не лише дуже цікавий, а і надзвичайно важливий просвітницький захід, який ми анонсували раніше – лекція докторки історичних наук, професорки, завідувачки кафедри всесвітньої історії релігієзнавства та методики їх викладання Полтавського НПУ ім В.Г Короленка Ірини Петренко про інтелектуалку, меценатку, благодійницю, просвітницю Єлизавету Скоропадську-Милорадович.
Річ у тім, що Єлизавета Скоропадська-Милорадович була тісно пов’язана з Полтавою, бо проживала там, та Новосанжарщиною, зокрема, оскільки мала тут маєтки і часто тут бувала та жила, обожнювала наші пейзажі та, як вона говорила, «новосанжарське небо».
Єлизавета була нащадком Гетьмана Івана Скоропадського та тіткою останнього Гетьмана України Павла Скоропадського. У Полтаві Милорадович називали «Гетьманшею», але не лише тому, що вона вела своє походження від гетьмана Івана Скоропадського. Вона була фундатором системи національної освіти України, захищала, всіляко розвивала та пропагувала українську культуру та мову не лише в російській імперії, а і в усьому світі. Була прихильницею української незалежності та ненавиділа імперію, чого не приховувала і говорила про це відкрито. Її настрої були відомі не лише полтавцям. Влада російської імперії підозрювала її в діяльності, спрямованій на реставрацію гетьманської влади в Україні. Про українську «самостійницю» писала у 1862 році французька газета «Independent Belge»: «В Полтаві на зборах головує чарівна жінка. А обговорює питання про... відокремлення Малоросії від росії. А новоствореною державою знову буде керувати гетьман, як за часів Мазепи...»
Єлизавета Скоропадська-Милорадович була не лише патріоткою, а і знаною благодійницею, вона відкривала та фінансувала школи для незаможних українців, сиротинці для покинутих немовлят, що спонукало жінок не позбавлятися небажаних дітей в утробі, а виношувати їх та віддавати в цей заклад, надавши шанс на життя. Після скасування кріпацтва Єлизавета подарувала всім своїм селянам додатково по кілька десятин землі.
Лекція була дуже цікавою, відвідувачі подякували Ірині Петренко за цей екскурс в нашу історію, а також запропонували назвати в Нових Санжарах одну з вулиць на честь видатної мешканки нашого селища. Поет Віталій Чепіжний на знак подяки подарував пані Ірині свою збірку поезій та продекламував декілька своїх віршів на історичку тематику. Начальник відділу культури в туризму виконкому селищної ради Олена Афанасьєва подарувала Ірині Петренко сувенірну полицю з оригінальним авторським розписом місцевого художника Петра Лахна та висловила сподівання, що ця зустріч буде першим кроком до вшанування, подальшого дослідження та вивчення діяльності визначної особистості, що пам'ятні місця, які пов'язані з діяльністю Єлизавети Милорадович - Скоропадської на Новосанжарщині будуть внесені до краєзнавчого туристичного маршруту.
Ірина Петренко також подарувала нашій бібліотеці книги про Віру Никанорівну Жук - відому українську вчену-історика, краєзнавицю, професорку, кандидатку історичних наук, заслуженого працівника культури України.
Про Єлизавету Скоропадську-Милорадович можна розповідати багато, проте вона незаслужено забута в себе на малій Батьківщині, де стільки зробила для українців та України. Ця неймовірна жінка має посісти гідне місце серед видатних постатей в нашій історії і саме з цією метою було організовано сьогоднішній захід.
