Сьогодні наша громада схилила голови у жалобі за загиблим Захисником Володимиром Івановичем СТРЯПУХІНИМ
Сьогодні наша громада схилила голови у жалобі за загиблим Захисником Володимиром Івановичем СТРЯПУХІНИМ. Помічник гранатометника Володимир СТРЯПУХІН загинув 7 березня в Ізюмі під час виконання свого обов'язку із захисту Вітчизни.
Сотні людей, стоячи на колінах, зустрічали траурний кортеж в Нових Санжарах, Руденківці та Мар’янівці, коли той востаннє віз загиблого воїна до місця прощання та вічного спокою. Гіркотою і болем був сповнений цей день для всіх мешканців громади, а насамперед для рідних, близьких, друзів, односельців, побратимів та знайомих загиблого, які прийшли провести його в останню путь. Траурний мітинг пам’яті воїна відбувся на Мар’янівському кладовищі.
Яким був за життя загиблий Герой розповів селищний голова Геннадій Супрун.
Володимир Іванович народився 14 червня 1965 року в Чугуєві, навчався в 5 школі, після закінчення 8 класів поступив до ПТУ на спеціальність слюсаря. Після ПТУ працював на заводі ім. Малишева, збирав танки.
Під час служби в армії зустрів майбутню дружину Вікторію, з якою одружився в 1987 році. Після демобілізації Володимир працював на авіазаводі в Чугуєві, потім трудова діяльність продовжилася на заводі паливної апаратури, згодом став приватним підприємцем.
В 1988 році у молодої родини народилася донька Катерина, а в 1995 році - син Дмитро. Родина перебралася до Курахового і коли в 2014 році почалася війна, Володимир мав намір іти захищати Батьківщину, але йому відмовили у військкоматі. Він обурювався, говорив: "Молодих забираєте, а мене ні, то заберіть краще мене". Володимиру Івановичу вдалося приєднатися до лав ЗСУ лише в 2018 році, з того часу він служив за контрактом, був помічником гранатометника і ніс службу в найгарячіших точках - в Кураховому, в Мирнограді, під Нью-Йорком, під Ізюмом. Під час служби неодноразово рятував побратимів, ризикуючи власним життям, отримав 2 контузії, лікувався і знову повертався в частину.
Володимир був чудовим чоловіком та батьком, дуже любив дружину, з якою прожив 37 років, і дітей. Оскільки останнім часом не міг часто телефонувати, то щодня писав своїй Вікторії повідомлення, щоб вона не хвилювалася. Під час відпустки, коли приїздив додому в Мар’янівку, куди родина перебралася після повномасштабного вторгнення, дуже любив господарювати, все лагодив, все робив своїми руками. Купив дружині свійських тварин, щоб доглядала за ними, господарювала та менше сумувала та хвилювалася за нього. Володимир мав багато планів на майбутнє, мріяв після повернення додому зайнятися господарством, адже, за його словами, це його заспокоювало. Та не судилося...
Востаннє загиблому Володимиру СТРЯПУХІНУ віддали військові почесті на кладовищі. Головний сержант Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало вручив дружині Захисника Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют.
У цю скорботну годину висловлюємо найщиріші співчуття дружині Вікторії Володимирівні, доньці Катерині, сину Дмитру та зятю Роману.
Спи спокійно, Солдате. Добра світла пам’ять про тебе і вдячність за твій подвиг назавжди залишаться у наших серцях.
