Прощавайте, шановний Вікторе Олексійовичу
Вчора Новосанжарська громада провела в останню дорогу колишнього очільника районого спортивного товариства «Колос» РИБАЛКА Віктора Олексійовича.
Віктор Олексійович був хорошим чоловіком, батьком і дідусем. Разом з тим він був шанованою людиною, життя якої назавжди пов’язалося із спортом.
Народився Віктор Олексійович на Сумщині. З дитинства захоплювався спортом і сам був витривалим, швидким і вправним. Ще навчаючись у школі, приділяв багато часу спортивним заняттям. Любив футбол, волейбол, хокей, легку атлетику, кульову стрільбу, настільний теніс, шахи, шашки. У складі шкільної збірної не раз брав участь і перемагав у змаганнях з різних видів спорту. З особливою пристрастю він ставився до легкої атлетики. Цю пристрасть Віктор Олексійович вдосконалював, навчаючись в Дніпропетровському технікуму фізичної культури. Які то були щасливі часи! Улюблена спеціальність, змагання, перемоги, визнання. Він – у своїй стихії. І ця стихія винагородила молодого чоловіка великою честю – правом нести факел Олімпіади у 1980 році.
Далі життєва дорога Віктора Олексійовича пролягла по Новосанжарській землі. От він працює за направленням на посаді інструктора по спорту у Стовбиній Долині, стає переможцем і призером районних змагань з улюблених видів спорту. А у вересні 1980-го у Миргороді на обласних змаганнях з легкої атлетики встановив два рекорди району на дистанції 800 і 1500 метрів, зайняв друге місце на дистанції 800 метрів.
Здобувши вищу фахову освіту в Дніпропетровському інституті фізкультури і спорту, Віктор Рибалко посідає керівну посаду очільника добровільного спортивного товариства «Колос». Багато років свого життя Віктор Олексійович присвятив улюбленій справі і весь цей час неусипно дбав про розвиток фізкультури і спорту на Новосанжарщині.
Вів активне громадське життя. Двічі був делегатом п’ятого та позачергового з’їздів центральної ради «Колос» у Києві, брав участь у трьох республіканських семінарах у містах Судак, Тростянець і Київ. Підготував і провів два обласних семінари. Активно працював по направленню учнівської молоді до вступу в Дніпропетровський технікум фізичної культури і спорту, де здобули освіту Олександр Кольба, Віталій Баранович, Ольга Андрусенко, Євген Трипуз, Олександр Повстяний, Павло Чорнобай.
За активної участі Віктора Олексійовича у 2002 році будувався стадіон «Нові Санжари», шаховий клуб. Згодом за це він був відзначений грамотою райдержадміністрації. Ця нагорода дуже була пам’ятною для чоловіка, як і грамота редколегії Сумської обласної газети «Червоний промінь» за успішний виступ у конкурсі любителів футболу.
Майже сорок років Віктор Рибалко протрудився на одній посаді і свій досвід з радістю передавав підростаючому поколінню. Був відзначений почесним званням «Ветеран праці».
Цікаво і наповнено проходило його життя після виходу на заслужений відпочинок.
Він неодноразово на громадських засадах допомагав організовувати й проводити на хорошому рівні обласні змагання, які проходили на території нашої громади. Ніколи не відмовляв у допомозі громадським інструкторам. Його поважали і завжди радо зустрічали у спортивних колах краю. А вдома люблячий дідусь своє захоплення спортом став натхненно прививати улюбленим внукам – Ігорю та Вірочці.
Прощавайте, шановний Вікторе Олексійовичу. Нехай громада, для спортивного поступу якої Ви так багато зробили, збереже про Вас добру пам’ять, а Новосанжарська земля стане лебединим пухом.
