У Нових Санжарах попрощалися із Захисником України Максимом ЖОРНЯКОМ
Сьогодні, 21 липня Новосанжарська громада з глибоким сумом провела у останній земний шлях Захисника України – МАКСИМА ВАСИЛЬОВИЧА ЖОРНЯКА.
Прощання з Героєм розпочалося у будинку його бабусі і дідуся, де зараз проживає його тітка, який він любив і вважав своїм домом. Попрощатися з Максимом прийшли рідні, друзі, знайомі, військові, бойові побратими. Тут відбулася заупокійна служба за українським воїном.
Далі церемонія прощання продовжилася біля пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні. Сотні людей, стоячи на колінах, з прапорами та квітами зустрічали траурний кортеж, коли той віз загиблого Героя до місця проведення урочистої церемонії прощання та місця його останнього прихистку і вічного спокою.
Траурний мітинг пам’яті воїна продовжився на центральному кладовищі Нових Санжар.
Яким за життя був загиблий Герой розповіли селищний голова Геннадій СУПРУН та директор Новосанжарського ліцею, де навчався Максим, Микола РЕШЕТИЛО, також з прощальним словом виступив побратим загиблого Валерій.
Максим народився 5 серпня 1988 року в Нових Санжарах. В 1995 році пішов до Новосанжарської школи. 10 років навчання промайнули дуже швидко і ось наш майбутній Герой вже вступив до Полтавського кооперативного інституту, який успішно закінчив, отримавши вищу освіту.
В 2007 році Максим одружився з коханою дівчиною і цього ж року народилася донечка Вікторія.
Аби забезпечити молоду родину, пішов працювати до ТОВ «Чиста Криниця», потім знайшов роботу в Києві, також працював в Лубнах на заводі.
Так склалося, що перший шлюб не витримав життєвих випробувань і Максим одружився вдруге. В цьому шлюбі народилося троє синочків.
Максим був веселим, дотепним, життєрадісним, принциповим, мав багато друзів, любив природу. Полюбляв куховарити, робив це вправно і завжди смачно. Захоплювався риболовлею та полюванням, ці захоплення передалися йому в спадок від батька та дідуся. Він добре володів зброєю та влучно стріляв.
Як кажуть у нас в народі – життя прожити не поле перейти. Не все було легко та гладко в житті Максима, певні обставини вплинули на його характер та поведінку. Бувало, що оступався на своєму непростому життєвому шляху, але коли постав вибір відсидітися чи йти захищати Батьківщину, свою родину, своїх дітей від лютого ворога, обрав шлях Героя.
У квітні цього року Максим ЖОРНЯК підписав контракт зі Збройними Силами України і після навчання потрапив на Куп’янський напрямок. За словами бойових побратимів, він воював гідно і хоробро, з честю виконував свій військовий обов’язок.
На жаль, героїчний шлях Максима ЖОРНЯКА був коротким - 6 липня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Хатнє Куп’янського району Харківської області штурмова група, в складі якої він був, потрапила у ворожу засідку і Максим та ще двоє його побратимів загинули від ворожого обстрілу.
Максим дуже хотів бути гідним прикладом для своїх дітей, прагнув, щоб вони ним гордилися, і він зробив все, щоб втілити це бажання в життя. Рідні та близькі можуть ним гордитися. Вся наша громада може гордитися нашим Героєм.
Востаннє загиблому Максиму ЖОРНЯКУ віддали військові почесті на кладовищі. Головний сержант Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало вручив доньці Захисника Вікторії Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют.
Максим ЖОРНЯК був воїном світла, захисником правди і його подвиг назавжди залишиться в наших серцях. Схиляємо голови, розділяємо біль рідних і висловлюємо щирі співчуття мамі Олені Анатоліївні, доньці Вікторії, синам Сергію, Андрію та Василю, тітці Світлані Григорівні, сестрі Марії, всім рідним та близьким Героя.
Нехай душа загиблого Захисника знайде вічний спокій і залишить в наших серцях вічну пам’ять. Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
